Дощ туманом напуває тротуари і газони.
Розцвітають парасольок різнокольорні бутони.
Краплі падають поволі, розтікаються намистом.
Осінь проситься в долоні жовтим листом,
жовтим листом.

Пахнуть мокрою травою наші кроки в старім парку.
Хмари сірою рікою кучерявлять небо зранку.
Наче полум’я, палають мокрі айстри й чорнобривці.
Ми з дощем блукаєм в парі наодинці,
наодинці.

Щось нашіптують дерева. Шурхіт листя ходить містом.
Осінь сутність переверне і своїм наповнить змістом.
Потонули у тумані і минуле, і майбутнє.
Тільки осені буяння незабутнє,
незабутнє.